Сторінка відділу >>  

Відділ фауни і систематики хребетних

Фундамент досліджень Інституту зоології в галузі фауни, систематики і екології теплокровних хребетних був закладений працями І.Г Підоплічка, М. В. Шарлеманя, О.О. Мигуліна, Б.М. Попова, Є.Г Решетник та іншими науковцями Інституту ще в довоєнний період.

Роком заснування Відділу фауни і систематики хребетних у його нинішній іпостасі треба вважати 1957 рік. Відділ був створений на базі Музейного сектору Інституту зоології під назвою "Відділ хребетних" і очолив його відомий орнітолог, доктор біологічних наук М.А. Воїнственський. В склад Відділу входила експозиція і фонди Зоологічного музею аж до 1965 року, коли Зоологічний музей став окремим структурним підрозділом.

Обов’язки завідуючого Відділом у різні роки виконували:

1957-1989 рр. д.б.н. М. А. Воїнственський

1989-1991 рр. к.б.н. В. А. Гайченко

1991-2008 рр. к.б.н. В.І. Крижанівський

2008-2023 к.б.н. Г.Г. Гаврись

з 2023 – к.б.н. Ю.К. Куцоконь

За роки своєї діяльності Відділ неодноразово змінював свою назву і існував як "Відділ фауни хребетних", "Відділ теплокровних хребетних", "Відділ експериментальної та прикладної орнітології і теріології" і, нарешті, під сучасною назвою. Та незалежно від назви основним напрямком його наукової діяльності були еколого-фауністичні дослідження тваринного світу України.

У Відділі досліджувались і досліджуються видовий склад та екологічні особливості, головним чином, теплокровних хребетних - птахів і ссавців, їх поширення і динаміка ареалів і чисельності, процеси, які відбуваються в фауністичних комплексах, фактори, в першу чергу, антропогенні, які впливають на ці процеси і визначають напрямки і тенденції розвитку фауни в аспекті змін видового складу та стану видових популяцій хребетних тварин. Крім комплексу загальних фауністичних проблем країни та її регіонів, дослідження різних природних зон, об’єктів природно-заповідного фонду різного рангу, сферою наукових інтересів та прикладних завдань Відділу в різні періоди були прогнозування на екологічній основі масових розмножень мишовидних гризунів та розробка методів боротьби з ними, раціональне використання тваринних ресурсів країни, перш за все мисливських звірів і птахів, проблеми охорони і збереження рідкісних видів хребетних, біологічні основи ведення мисливського господарства, проблеми внутрішньовидової мінливості і мікроеволюції хребетних з використанням морфологічних та еколого-фізіологічних критеріїв, участь у комплексних біоценологічних дослідженнях, зоогеографічний аналіз та історія фауни окремих природних регіонів, зокрема Криму, палеоорнітологічні дослідження, роботи за тематикою державних фондів, госпдоговірними проектами тощо.

З 1974 року було започатковано комплексне вивчення сезонних міграцій птахів як загальнобіологчної проблеми, та її прикладних аспектів: авіаційної (запобігання зіткнень літальних апаратів з птахами) і медичної орнітології (з точки зору можливості переносу мігруючими птахами арбовірусів, носіїв небезпечних інфекцій).

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 р співробітники Відділу взяли активну участь у дослідженні її впливу на тваринний світ Зони відчуження в рамках Програми ліквідації наслідків аварії (ЛПА) на ЧАЕС та міжнародних радіоекологічних досліджень.

В результаті цих досліджень у Відділі була ініційована і розроблена міжвідомча програма відновлення фауністичного різноманіття Зони відчуження як частини методу екологічної реабілітації забрудненої радіонуклідами території (програма "Фауна").

Першим наслідком цієї програми, яка, на жаль, не була підтримана тодішнім Міністерством екології та радіаційної безпеки України, є створення єдиної в Європі і другої в світі (після Монголії ) вільної популяції диких коней Пржевальського.

Різностороння наукова діяльність Відділу фауни і систематики хребетних як базового структурного підрозділу Інституту зоології в напрямку еколого-фауністичних досліджень була джерелом формування осередків кристалізації дослідницьких інтересів в суміжних областях зоології, а також кадрових підстав для відповідних структурних відгалужень Відділу. В різні роки виділилися такі структурні підрозділи як лабораторія охорони наземних хребетних, яка згодом об’єдналась з Відділом експериментальної екології у Відділ популяційної екології і охорони наземних хребетних, Відділ Зоологічний музей, Відділ моніторингу і охорони тваринного світу. Керівниками цих підрозділів теж були зоологи, що вийшли з Відділу фауни і систематики хребетних.

З 1992 року на базі групи орнітологів, що займалась міграційною тематикою, у Відділі за Розпорядженням Президії НАН України створено Український Центр кільцювання птахів, який перебрав на себе після розпаду СРСР відповідні функції союзного Центру кільцювання. Він координує і організує роботи по кільцюванню птахів в Україні, має багато кореспондентів в різних регіонах України, плідно співробітничає з Центрами кільцювання багатьох зарубіжних країн за прямими угодами про співробітництво і в рамках міжнародної організації "Euring". Керує Центром к. б. н. А.М. Полуда.

З 1994 року почали виготовляти за міжнародними стандартами перші Українські кільця, які мають напис " KIEV, UKRAINE". Зараз Центр має 22 різних типа кілець, що дозволяє мітити будь-які види птахів нашої фауни. За час мічення птахів українськими кільцями закільцьовано майже 200 тисяч птахів та отримано біля 250 повернень цих кілець. Українськими кільцями мітять птахів і за межами України, наприклад, на полярній станції ім. В.І. Вернадського в Антарктиді.

Однією з важливих функцій Центру кільцювання є ведення бази даних про знахідки закільцьованих птахів, які тим чи іншим чином пов’язані з територією України. На теперішній час ця база нараховує більше 6 тисяч даних про повернені кільця з різних частин світу. Щорічно в Центр кільцювання надходить інформація про знахідки більше сотні кілець від птахів, що були помічені українськими кільцями та кільцями інших центрів кільцювання.

В 1985 році Відділом організовано Міжвідомчу орнітологічну станцію Інституту зоології НАН України і Мелітопольського педагогічного Інституту Міносвіти України (зараз Мелітопольський державний педагогічний універсистет ) у м. Мелітополі з польовим стаціонаром на Азовському морі. Неструктурний підрозділ Відділу – Лабораторія орнітології Півдня України, входить до складу орнітологічної станції і з самого початку була її ядром. З 1986 року керував лабораторією завідувач орнітологічної станцією к.б.н., провідний наук. співр.Чернічко Й.І, з 2010 року керівником лабораторії є к.б.н., с.н.с. Андрющенко Ю.А.

Міжвідомча орнітологічна станція, яка створювалась з метою моніторингу сезонних міграцій і загальної орнітологічної ситуації в регіоні перехрестя міграційних шляхів багатьох видів птахів Євразії та зимувальних скупчень водоплавних та навколоводних птахів, за час свого існування виросла в потужний науковий орнітологічний центр, який фактично координує всі орнітологічні дослідження на півдні України і здатен проводити дослідження на високому науковому рівні, вирішувати складні проблеми природоохоронного менеджменту території і водно-болотних угідь Азово-Чорноморського регіону та управління популяціями видів, що мають господарське значення та тих, що перебувають під охороною закону. Орнітологічна станція вивчає і контролює сучасне поширення і чисельність птахів на півдні України, досліджує механізми підтримання видового різноманіття птахів водно-болотних угідь як основи управління ними у тісному співробітництві з міжнародними організаціями (Wetland International, AEME, WIWO та інш.), вивчає біотопічну структуру міграційних трас рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів птахів на Афро-Азійських пролітних шляхах з метою їх охорони. На основі цих досліджень сформульована концепція видових мереж. Розроблені довгострокові наукові програми по моніторингу рідкісних видів "Вірго", зимівель, вивченню континентальних міграцій куликів "Меридіан -40", програма регіонального орнітологічного моніторингу "РОМ" та ін.

Станція в напрямках своїх досліджень виходить за рамки суто орнітологічної тематики і виконує широкий обсяг робіт з проблем охорони довкілля, беручи участь у міжнародних проектах по формуванню екологічної мережі Азово-Чорноморського коридору, здійснює екологічну експертизу господарчих проектів в галузі водного, мисливського господарства і вітроенергетики. Щороку здійснюються масштабні експедиційні роботи в регіоні в співпраці з зарубіжними фондами та науковими установами.

На даний час штат міжвідомчої орнітологічної станції нараховує 14 спеціалістів, п’ятеро з яких – співробітники Відділу фауни і систематики хребетних Інституту зоології НАН України.

За час існування Відділу в ньому працювали відомі своїми дослідженнями зоологи різних спеціальностей - доктори біологічних наук М.А Воїнственський (орнітологія та палеорнітологія), чл.-кор. НАНУ М.М. Щербак (герпетологія та орнітологія), І.Т. Сокур (теріологія), В.П. Шарпило (гельмінтологія), В.А. Гайченко (каріосистематика, радіоекологія), Й.І. Чернічко (орнітологія), доктори біологічних наук РАН В.М. Лоскот та В.І. Лисенко (орнітологія); кандидати наук - теріологи Е.Г. Решетнік, В.І. Абєлєнцев, В.М. Самош, Л.Л Гіренко, О.І. Гізенко, Б.О. Галака, І.В. Рогатко, Г.М. Панов, В.О. Архипчук, Л.С. Шевченко, І.С. Легейда, О.В. Дудкін, орнітологи А.П. Федоренко, В.П. Жежерін, Б.В. Сабіневський , О.Ю. Микитюк, М.М. Габер, ентомологи О.А. Петрусенко, Ю.О. Костюк, токсиколог Л.Ф. Васьковська; фахівці – М.І Головушкін, О.В. Лєпєшков, М.О. Осипова, Л.В. Колєсов, В.І. Севаст’янов, С.Ю. Тайкова.

Бібліографія їх робіт охоплює широке коло питань з фауністики, систематики, зоогеографії, палеоорнітології, екології птахів, дрібних ссавців та мисливських звірів, охорони рідкісних видів та фауни України в цілому.

В широкому науковому вжитку монографії серії Фауна України, присвячені комахоїдним та рукокрилим ( Абелєнцев та ін.,1956), кунячим (Абелєнцев, 1968), монографія І.Т. Сокура "Ссавці України та їх господарське значення" (1960).

Не тільки орнітологам відомі монографічні роботи М.А. Воїнственського "Пищухи, поползни, синиці УССР" (1949), "Птицы степной полосы Европейской части СССР" (1960), розділ " Семейство пищуховые" у виданні "Птицы Советского Союза" (1960), "Визначник птахів УРСР" у співавторстві з О.Б. Кістяківським, науково-популярна книга "Птахи" (1984) та інші роботи. Бувші та нинішні співробітники Відділу є співавторами багатьох колективних наукових і науково популярних монографій та збірників як, наприклад, "Наземні хребетні України" (1965), довідник "Охотнику об охоте" (1980), "Природа Украинской ССР", "Животный мир" (1985), "Редкие и исчезающие растения и животные Украины" (1986), "Колониальные гидрофильные птицы Украины" (1988), "Животные в радиоактивной зоне" (1991), "Розбудова екомережі України" (1999), "Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіттю України" (2003).

У співробітництві з Українським Товариством Охорони Птахів видано ілюстрований польовий визначник " Птахи фауни України" (2002). Міжвідомчою орнітологічною станцією видаєтья періодичний науковий збірник "Бранта", який є фаховим виданням ВАКу України. Щорічно публікується велика кількість наукових статей, проводиться науково-популізаторська робота.

За роки існування Відділу фауни і систематики хребетних у ньому було підготовлено біля 50 кандидата та 4 доктори біологічних наук. Аспіранти Відділу та пошукачі наукового ступеня інших наукових установ та ВУЗів, що виконували свої роботи під науковим керівництвом та при консультаціях співробітників Відділу, працюють у багатьох ВУЗах та наукових закладах України та за її межами (у країнах СНД - Росії, Білорусі, Молдові, Грузії).

Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, 2004-2009