 |
|
 |
[Сторінка
відділу]
Відділ систематики ентомофагів
та екологічних основ біометоду
Історія відділу
Загальним напрямком досліджень відділу є біологічна систематика
паразитичних перетинчастокрилих, зокрема вивчення феномену паразитизму
в цій групі (взаємодія їх личинок з організмом комахи-хазяїна або ж
– живителя) як підгрунтя еволюції домінантних та субдомінантних груп
комах-ентомофагів, їх видової різноманітності та шляхів формування екологічних
комплексів в біо- та агроценозах. Відділ засновано в 1986 році на базі
лабораторії (з цією ж назвою) Відділу загальної та прикладної ентомології.
Необхідність створення такої лабораторії, а потім і Відділу, було обумовлено
тим, що як-раз в ті роки в усьому світі різко зросла зацікавленість
вивченням організмів-зоофагів, перспективних до використання в сучасних
екологізованих системах захисту рослин та при розробці природоохоронних
заходів, спрямованих на збереження корисної фауни.
З моменту організації відділу і до 2011 р. відділом
керувала його фундатор, д.б.н., професор М.Д. Зерова. Саме М.Д. Зеровою
було засновано вітчизняну школу вивчення паразитичних перетинчастокрилих,
продовживши дослідження М.І. Курдюмова, М.М. Нікольської та М.А. Теленги.
В результаті досліджень відділу в царині систематики
і таксономії паразитичних перетинчастокрилих та інших комах-ентомофагів
фауни України в кінці 1980х та у 1990х було підготовлено та опубковано
еколого-фауністичні звведення з низки груп іхневмоноїдних, хальцидоїдних,
циніпоїдних та проктотрупоїдних їздців і мурашок України (Зерова, 1978;
Толканіц, 1981, 1987; Кононова, 1992; Зерова, Серьогіна 1998, 1999),
а також спеціалізовані оглядові статті з ентомофагів окремих регіонів
України – Північного Причорномор’я, Середнього та Нижнього Придніпров’я,
Дунайських плавнів та регіону Українських Карпат.
В цей самий час іншим важливим напрямком досліджень
паразитичних та хижих комах стало вивчення екологічних комплексів ентомофагів
найголовніших груп шкідників сільськогос¬подарських культур та лісу,
зокрема питання їхньої аут- та синекології, трофічних зв'язків, життєвих
циклів і впливу біотичних та абіотичних факторів середовища на розвиток,
поведінку та плодючість комах-ентомофагів. Прикладом такої роботи став
цикл робіт з комплексів ентомофагів шкідників плодово-ягідних культур
(М. Д. Зерова, В. Г. Толканіц, А. Г. Котенко, Г. М. Нікітенко, С. В.
Свиридов, М. Б. Нарольський), де вперше в агроценозі плодового саду
в Україні виявлено близько 1100 видів ентомофагів (майже 600 видів паразитів
та 500 видів хижаків), встановлено зональну специфіку цього комплексу,
розроблено конкретні пропозиції щодо використання ентомофагів проти
фонових видів шкідників плодових культур та винограду.
Відділ у 2005 р.
Перший ряд: А.Г. Котенко, О.Г. Радченко, В.М. Фурсов.
Другий ряд: О.І. Сімутнік, Г.М. Нікітенко, С.М. Лазаренко, І.Т.
Стеценко, М.Б. Нарольський, О.В. Гумовський.
Третій ряд (сидять): С.В. Свиридов, Л.Я. Серьогіна, М.Д. Зерова,
С.В. Кононова, С.А. Сімутнік.
На основі цих розробок наприкінці 1980х – напочатку 1990х
було впроваджено (разом з Інститутом садівництва НААН України) удосконалену
інтегровану систему захисту яблуневого саду, що грунтується на біоценотичних
принципах. Тоді ж було проведено дослідження в агроценозах закритого
грунту: зокрема спільно з Відділом акарології Інституту зоології рекомендовано
та впроваджено систему безпестицидних заходів боротьби з шкідливими
комахами, кліщами та грибними захворюваннями у тепличних овочевих господарствах
Київської області (І. С. Старовір). В ці самі роки було проведено цикл
досліджень щодо вивчення ентомофагів низки небезпечних шкідників лісу,
таких як шовкопряд-недопарка, зелена дубова листовійка, американський
білий метелик, п'ядуни, дубова широкомінуюча міль (М.Д. Зерова, В.Г.
Толканіц, Л.Я. Серьогіна, А.Г. Котенко, Г.М. Нікітенко, С.В. Свиридов).
За доби незалежності України (з 1991 р.) дослідження
у відділі стали складовою ширшої міжнародної співпраці, не послабилися
попри складну економічну ситуацію 1990-х років, а починаючи із 2000-х
набрали нових обертів.
За час існування відділу співробітники здійснили наукові
візити за запрошенням іноземних колег: до Великобританії (В.М. Фурсов,
1991, 1995; О.В. Гумовський, 2001, 2005, 2010; О.Г.Радченко, 2002, 2015),
Німеччини (О.О. Варга, 2016, О.В. Гумовський, 2007-2009; М.О. Калюжна,
2016), Франції (О.Г. Радченко, 1994; О.В. Гумовський, 2009, В.М. Фурсов,
2005), Італії (О.В. Гумовський, М.О. Калюжна, 2019), Швейцарії (О.В.
Гумовський, 2003; В.М. Фурсов, 2003, С.М. Клименко, 2003), Швеції (В.М.
Фурсов, 2010; О.О. Варга, 2015), Норвегії (К.В. Мартинова, 2018; О.О.
Варга, М.О. Калюжна, 2019), Польщі (О.Г. Радченко, 1999-2014; О.О. Варга,
2016;), Угорщини (В.М. Фурсов, 2001; О.В. Гумовський, 2001; А.Г. Котенко,
2001; О.О. Варга, 2016), Румунії (О.О. Варга, 2014–2015, 2018–2019),
Туреччини (О.В. Гумовський, 2008, 2009; В.М. Фурсов, 2015), Ізраїлю
(М.Д. Зерова, С.А. Сімутнік, 1998, 1999), США (М.Д. Зерова, 1999; О.В.
Гумовський, 2005), Канади (Калюжна, 2017), Мексики (В.М. Фурсов, 2003),
Сенегалу, Кенії, Танзанії, ДР Конго, Південної Африки (О.В. Гумовський,
2007, 2008, 2010), Китаю (В.М. Фурсов, 2003; К.В. Мартинова, 2019),
В’єтнаму (О.Г. Радченко, 1987, 1989), Японії (В.М. Фурсов, 1997, 1999,
2004).
У цих країнах співробітниками відділу проводилися як
лабораторні, так і польові експедиційні дослідження, а також обмін досвідом
із іноземними колегами. У 2001–2003 рр. В.М. Фурсов, О.В. Гумовський,
С.М. Клименко прийняли участь у міжнародному проекті (Швейцарія-Україна)
"Розвиток класичного біометоду в наукових дослідженнях та освіті"
Швейцарської філії Міжнародного Центру сільськогосподарських досліджень
(м. Делемонт, Швейцарія).
За результатами цих робіт було описано декілька тисяч
нових видів паразитичних та хижих перетинчастокрилих, серед яких виявлено
невідомі раніше практично важливі види, наприклад, паразити жуків-зернівок,
яйцеїди деяких клопів та метеликів, паразити молей-чохлоносок, мінуючих
молей (зокрема було виконано конкурсні проекти з дубової широкомінної
(1998) та каштанової (2003) молей.
Для багатьох видів значно розширено відомості про хазяїв
та уточнено особливості поширення, що у деяких випадках має істотне
практичне значення. Також співробітники відділу активно залучені до
вивчення викопних матеріалів перетинчастокрилих з багатьох колекцій
світу, зокрема балтійського, датського, таймирського та бірманського
бурштинів. Внаслідок цих досліджень було описано численні нові види
та роди хальцидоїдних (О.В. Гумовський, С.А. Сімутнік), хризидоїдних
(К.В. Мартинова), іхневмоноїдних (В.Г. Толканіц, М.Б. Нарольський) їздців
та ос, а також мурашок (О.Г. Радченко). Публікації співробітників відділу,
присвячені результатам вивчення викопної біоти широко цитуються у світі,
використані в підручниках “Біологія і екологія” та мають істотне значення
для пізнання еволюції перетинчастокрилих.
Дослідження співробітників відділу склали підґрунтя
для створення в Інституті зоології НАН України фундаментальної колекції
паразитичних та хижих перетинчастокрилих, яка на 2020 рік налічує понад
9000 видів, у тому числі: хальцидоїдних їздців майже 3000 видів, форміцид
— майже 3000 видів, їхневмоноїдних їздців — понад 2000 видів, проктотрупоїдних
їздців — майже 1500, циніпоїдних їздців — понад 150 видів. Ця колекція
містить понад 800 екземплярів голотипів таксонів видового рангу паразитичних
і хижих Hymenoptera та майже 7 тисяч екземплярів паратипів, і ця кількість
неупинно збільшується. Також у відділі зберігається всесвітньо відома
колекція мурашок В. О. Караваєва. яка включає майже 3000 синтипів.
За час існування відділу в ньому проводилися дослідження
з різних груп перетинчастокрилих, було підготовано 3 доктори і 15 кандидатів
біологічних наук. Учнями М.Д. Зерової було захищено 3 докторські та
14 кандидатських дисертацій: зокрема з фауни, біології та систематики
їздців-трихограматид (В.М. Фурсов), афелінід (О.В. Червоненко), евлофід
та тетракампід (О.В. Гумовський), енциртид (С.А. Сімутнік), аномалонін
(Г.Д. Нужна), афідіїн (М.О. Калюжна), горіхотворок-галоутворювачів (Л.А.
Дякончук), мурашок (О.Г. Радченко), а також ентомофагів шовкопряда-недопарки
(А.Г. Котенко), лускокрилих-філофагів (Ж.Г. Меліка), п’ядунів (В.Ю.
Рафальський), листовійок (Л.Я. Серьогіна), комах-галоутворювачів (С.І.
Клименко), попелиць (О.Г. Зубенко) та шкідників садових насаджень (О.С.
Тертичний). Систематикою та таксономією проктотрупоїдних та платигастроїдних
їздців впродовж багатьох років займалася д.б.н. С.В. Кононова, втіливши
свій науковий доробок у численних статтях і монографіях, та створивши
одну з найбагатших колекцій цих їздців у світі. Матеріали колекції С.В.
Кононової активно використовуються вітчизняними та зарубіжними науковцями.
Розвиток досліджень з особливостей хазяїно-паразитних
взаємодій та філогенії паразитичних перетинчастокрилих, а також керівництво
відділом систематики ентомофагів та екологічних основ біометода (з 2011
р.) продовжує д.б.н. О.В. Гумовський, чиї учні продовжують наукову традицію,
започатковану в Інституті зоології М.Д. Зеровою: дисертацію О.О. Варги
було присвячено біології та фауні паразитичних їздців-іхневмонід, а
дисертацію К.В. Мартинової було присвячено біології та фауні паразитичних
ос-хризидид. Відповідно до вимог ХХІ століття, дослідження, які виконуються
у відділі, використовують сучасний методологічний інструментарій: від
молегулярно-генетичних методів до функційної морфології та новітніх
підходів до екологічних досліджень. Нова генерація дослідників відділу
активно залучається до новітніх технологій у вивченні перетинчастокрилих
комах: К.В. Мартинова, О.О. Варга та М.О. Калюжна пройшли тренінг з
молекулярно-генетичних методів досліджень в університеті Осло (Норвегія)
у 2017-2019 рр., а Г.А. Стецун – з функційно-морфологічних методів в
університеті Християна Альберта (м. Кіль, Німеччина) у 2017 р.
Від часу заснування відділу значна увага приділялась
вивченню ентомофагів природоохоронних територій, за результатами цих
досліджень розроблено прийоми охорони корисної ентомофауни, що знайшло
відображення в міжнародних програмах охорони біорізноманіття в Карпатському
біосферному заповіднику (1995—1996 рр.) та в заповіднику «Дунайські
плавні» (1996—1997 рр.).
У нинішній час традицію цих досліджень продовжено під
час виконання проєктів з охорони та вивчення пазатитоїдів комах-ксилофагів
у Карпатському регіоні (за підтримки фондів Раффорда, Бін-Заєда, Персі
Сладена та Айдіа Вайлд: О.О. Варга, 2015-2019) та проєкту вивчення корисної
ентомофауни Дністровського каньйону (М.О. Калюжна, К.В. Мартинова, С.І.
Клименко, О.В. Гумовський, В.М. Фурсов: 2017-2018). У 2020 р. У відділі
розпочато виконання проєкту "Ліси минулого та сучасності: систематика,
філогенія, фауногенез та збереження різноманіття перетинчастокрилих
комах" за підтримки Національного фонду досліджень України (№ 2020.02/0369):
проєкт має на меті створити цілісну концепцію закономірностей формування,
розвитку, втрати та відновлення біологічного різноманіття у минулому
та в сучасності у лісових та близьких до них екосистемах після знищення
на прикладі модельних груп перетинчастокрилих.
Перспективи наукового розвитку Відділу постають у всебічному
вивчені біорізноманіття слабко досліджених груп ентомофагів та у моніторингу
паразитичних та хижих комах у природних та штучних екосистемах України
та інших регіонів, у розробці систематики та філогенії різних груп ентомофагів
на основі сучасних методів досліджень. Соціальна та економічна значимість
діяльності відділу полягає в розробці екологізованих систем захисту
рослин, що запобігають, або скорочують використання інсектицидів хімічної
природи. В останні (2018-2020) роки відділ долучився до досліджень у
галузі біометоду в умовах реального виробництва, проводячи вивчення
впливу агентів біометоду на шкідників кукурудзи, сої, нуту та деяких
інших культур.
Відділ у 2019 р.
Задній ряд: О.Г. Радченко, В.М. Фурсов, О.О. Варга. Середній
ряд: С.А. Сімутнік, С.І. Клименко,
І.Т. Стеценко, Г.А. Стецун, С.М. Лазаренко.
Передній ряд: О.В, Гумовський, М.Д. Зерова, К.В. Мартинова, М.О.
Калюжна.
|
 |
