Стартова сторінка Контакти Форум Веб-сервер ІЗАН Укр Eng

 

 

bigmir)net TOP 100

Бібліотека


М. В. ШАРЛЕМАНЬ

Микола Васильович Шарлемань народився на Полтавщині, в м. Кременчуці, 6 лютого 1887 року.

По лінії батька він був нащадком досить відомих в Росії художників-баталістів та літераторів.. З боку матері, дівоче прізвище якої Лінгарт — відомі інженери та промисловці-фабриканти.

Батько вченого, Василь Богумілович, працював майстром шкіряного виробництва. Мати, Олена Олександрівна, займалася вихованням дітей.

При хрещенні хлопчику згідно римсько-католицькому обряду дали імена "Трьох святих покровителів": Едуарда, Миколи та Петра. Тому роботи вченого, що видавалися до 1914 року, були підписані Едуард Шарлемень. Згодом, прийнявши православну віру, він почав носити друге ім'я — Микола.

У 1890 році родина Шарлеманів переїхала до Києва. Закінчивши 1 Київське Реальне училище Микола Шарлемань почав відвідувати вільним слухачем Сільськогосподарський відділ Київського Політехнічного інституту.

Його найбільш цікавило дослідження природи рідного краю. Восени 1908 року Київське Товариство Аматорів Природи заснувало Київський зоологічний сад, де М. В. Шарлемань працював спочатку в комісії по улаштуванню Київського зоопарку, згодом його вченим секретарем.

У 1909 році була надрукована перша наукова робота Миколи Шарлеманя.

З 1919 року М. В. Шарлемань був серед перших співробітників Української Академії Наук. Займав посаду зоолога і консерватора Зоологічного музею Української Академії наук. Безпосередньо Микола Васильович займався вивченням птахів та ссавців України, зоогеографією України, питаннями прикладної зоології.

У лютому 1923 року М. В. Шарлеманя було обрано дійсним членом науково-дослідної кафедри зоології, яку очолював академік Іван Іванович Шмальгаузен. Згодом Микола Васильович завідував відділом фауністики і систематики Інституту зоології АН УРСР.

У 1936 році він отримав вчений ступінь кандидата біологічних наук. Наприкінці цього ж року захистив докторську дисертацію за матеріалами підручника для вищих навчальних закладів "Зоогеографія УРСР". Підручник користується попитом і на сьогодні.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, М. Шарлеманю було вже 54 роки. За плечима довга, кропітка наукова робота з вивчення тваринного світу України. З початком окупації Києва співробітники Інституту зоології звернулися до Миколи Васильовича Шарлеманя як до найстарішого за віком та науковим положення з проханням очолити роботу Інституту.

Вчений погодився. Він вирішив працювати за передвоєнними програмами, вживати всіх можливих заходів щодо охорони майна, а головне — допомагати людям.

У лютому 1942 р. окупанти утворили на базі Інституту зоології Інститут по боротьбі із шкідниками сільськогосподарських рослин. Тут продовжили роботу й співробітники Інституту зоології: Решетнік, Парамонов, Пархоменко та інші. Завдяки зусиллям Шарлеманя жоден співробітник Інституту не був примусово відправлений до Німеччини.

Коли окупанти почали вивозити з Києва награбоване майно вченого разом з дружиною 31 жовтня 1943 року змусили виїхати до Познані. Через декілька днів до Києва увійшли радянські війська. А Микола Васильович згодом з Польщі потрапив до Німеччини, де намагався встановити місцезнаходження майна та людей, що теж були примусово вивезені німцями.

Йому дуже хотілося повернутися, Шарлемань почав просити дозвіл на повернення. Лише на початку 1946 року вченому дозволено було повернутися на Батьківщину.

Події воєнних років в подальшій долі Шарлеманя відігравали вирішальну роль. Микола Васильович вже не міг працювати ні в Інституті зоології, ні в Зоологічному музеї, головною причиною цього був факт перебування на окупованій території, потім ще й виїзд до Німеччини. Нікого не турбувало — під конвоєм, чи ні, це немало значення.

Наприкінці 40-х, початку 50-х почалося відкрите цькування Миколи Васильовича. На Шарлеманя навіть заборонялося робити посилання в науковій літературі. Але він продовжував працювати. У повоєнні роки М. В. Шарлемань серйозно займався вивченням твору "Слово про Ігорів похід".

Про нього пам'ятали лише давні друзі, допомагали, підтримували. Останні роки життя вченого були важкими —маленький куточок кімнати, у якому вони з дружиною так і прожили до кінця своїх днів, листи від учнів з різних куточків землі.

Наприкінці життя вчений працював над своїми спогадами. У 1969 році померла Ганна Парфентіївна, дружина вченого. Втративши вірного друга Микола Васильович зовсім занепав духом.

9 квітня 1970 року Микола Васильович Шарлемань пішов з життя. Його поховано на Звіринецькому цвинтарі поряд з дружиною.

Лише 7 червня 1970 року у Київському будинку вчених відбулося зібрання, присвячене пам'яті та 60-річному ювілею літературно-наукової діяльності, доктора біологічних наук, професора, Миколи Васильовича Шарлеманя.

Один з учнів М. В. Шарлеманя, відомий герпетолог Ігор Даревський писав: "Это был замечательный человек, который очень много сделал для отечественной зоологии и для Украинской Академии наук в частности..."

 

За матеріалами книги О. М. Хохлової "М. В. Шарлемань. Життєвий шлях. Наукова спадщина"

 

     

Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, 2004-2009

З питань дизайну та інформації на сайті звертайтеся до адміністратора: rhabdiasizan.kiev.ua