Бібліотека

Олександр Прокопович Маркевич

(19.03. 1905 – 23.04.1999)
(1948 – 1950)

Народився Олександр Прокопович Маркевич в с. Плоске Таращанського повіту Київської губернії у багатодітній родині (був п’ятою дитиною). Виховувався у релігійній сім’ї, де всі діти змалечку дотримувалися релігійних заповідей. Пустощів батьки не дозволяли. У вільний від навчання час всі діти, включаючи молодших, працювали вдома та на городі. Найкращим відпочинком було читання книжок.

У 1921 р. Олександр вступив до Білоцерківського педагогічного технікуму. Після закінчення технікуму його направили на роботу у селище Ставище Білоцерківського округу. Там він викладав природознавчі дисципліни та німецьку мову у районній трудовій школі, а також біологію у Ставищенській агропрофшколі. Викладачем Олександр пропрацював рік, і був направлений до Києва на Всеукраїнські вищі інструкторські курси для підготовки методистів-біологів. Курси були організовані на базі Політехнічного інституту, викладали там відомі вчені, лекції яких викликали у Олександра Прокоповича непереборне бажання вчитися далі. У 1926 р. він з успіхом складає іспити на біологічне відділення Вищого інституту народної освіти (зараз КНУ ім. Тараса Шевченка).

Восени розпочалися заняття. О. П. Маркевич так згадував той час: „Студентів поселили в гуртожитку, який містився в колишніх холерних бараках. Умови були жахливі: напівтемне приміщення з маленькими вузькими вікнами під стелею, ліжок нема, спали на підлозі, підстеливши сіно.

...До того ж бараки не опалювалися, і взимку там було майже так холодно, як і на вулиці. У промерзлому приміщенні стояли залізні „буржуйки”, але не було чим топити. Студенти опалювали приміщення дошками з парканів. Але настав час, коли всі паркани навколо зникли, і життя у бараках стало нестерпним. За ніч замерзала вода у чайниках, і волосся вкривалось памороззю. Проте незважаючи на всі труднощі, навчання продовжувалось. ...Але умови життя ставали все більш нестерпними. Дошкуляв голод. Грошей не було, все зароблене у Ставищі злодії витягли на вокзалі. Щоб не померти з голоду доводилось заробляти пилянням дров, перенесенням книг у бібліотеці Всеукраїнської АН, репетиторством тощо. Стипендію я не отримував. ... Я тримався до останнього, однак у грудні стало зовсім погано. З’явилися ознаки дистрофії, запаморочення, прийшлося перервати навчання.

Перед цим один з однокурсників порадив поїхати до Конотопа, де, мовляв, потрібен викладач природознавства. Я поїхав, але місце вчителя було вже зайняте, і мені запропонували посаду директора школи у райцентрі Дмитрівка. Попередній директор був убитий бандитами напередодні. Оскільки мене не приваблювала адміністративна робота, я відмовився. Вийшовши з відділу народної освіти, сів на лаву і замислився над тим, у якій безвиході я опинився: грошей на зворотну дорогу немає, голова паморочиться від голоду. Не лишалося нічого іншого, як повернутися і прийняти пропозицію. Оформив документи, одержав підйомні і відразу відправився у їдальню, де вперше за два дні поїв. Ввечері сів на поїзд і поїхав за призначенням. У Дмитрівці перш за все прийшлося зайнятися організацією похорону вбитого директора. А потім почалася робота: педради, заняття у класах, господарські справи тощо.”

Вже з вересня 1927 р. О. П. Маркевич продовжив навчання, склавши іспити за перший курс. У студентські роки був також секретарем агробіологічної предметної комісії, членом профтрійки факультету, акдемуповноваженим, секретарем зоологічного семінару вищого типу, членом президії студентського краєзнавчого гуртка, старостою студентської хорової капели, читав лекції у підшефній військовій частині. Одночасно з заняттями в університеті працював на Дніпровській біологічній станції Академії наук.

У 1930 р. з відзнакою закінчив університет. Але через відсутність на кафедрі аспірантської вакансії вимушений був за протекцією професора І. І. Шмальгаузена вступити до аспірантури ленінградського Іхтіологічного Інституту. Так він став аспірантом першої в країні лабораторії паразитології та хвороб риб під керівництвом професора В. О. Догеля. Саме в аспірантські роки Олександр Прокопович почав сліпнути на одне око, на якому з’явилася катаракта. Причиною було надмірне захоплення мікроскопічними дослідженнями: хотілося якнайшвидше і якнайбільше визначити і описати паразитологічного матеріалу. Тому працював з мікроскопом не тільки вдень, а й вночі.

У 1935 р. О. П. Маркевич на запрошення професора І. І. Шмальгаузена повернувся до Києва і зайняв посаду керівника Секції морфології безхребетних тварин, що була створена в Інституті зоології та біології ВУАН.

З початком війни в 1941 р. вчений разом з інститутом був евакуйований до Уфи, де працював на Башкірській науково-дослідній ветеринарній станції.

У 1944 р. співробітники Академії повертаються до Києва. Все подальше життя і діяльність Олександра Прокоповича були пов’язані з Інститутом зоології та Київським університетом ім. Тараса Шевченко. Багато років він займався викладанням наукових дисциплін: читав курс загальної біології, паразитології, філогенії тварин, порівняльної анатомії безхребетних тощо.

Загальний список наукових праць Олександра Прокоповича – понад 500, в тому числі 20 монографій і ряд підручників. О. П. Маркевич по праву вважається фундатором широких іхтіопаразитологічних досліджень в Україні. Він розробляв ряд проблем ветеринарної паразитології, створив і обґрунтував самостійність нового напрямку в паразитології – паразитоценології.

Займався він також і організаторською діяльністю. З 1945 р. О. П. Маркевич очолював створене ним Українське наукове товариство паразитологів. Олександр Прокопович не один рік виношував цю ідею, вважаючи, що товариству належить об’єднати фахівців різних галузей паразитологічної науки, всіляко підтримувати наукові дослідження з паразитології, підняти їх рівень, розширити практичне застосування наукових розробок. Товариство мало також взяти на себе координацію проблем з паразитології. Всі ці ідеї повністю втілились у життя. І на сьогоднішній день товариство успішно продовжує свою діяльність.

Науково-організаторська робота О. П. Маркевича стосувалась не тільки паразитології. Як організатор він був причетний до вирішення багатьох проблем біології, екології, охорони природи тощо. Найбільшою мірою це стосується тих років, коли Олександр Прокопович очолював Інститут зоології. (1948 – 1950 рр.)

За час його праці на цій посаді на базі відділу генетики інституту був створений відділ акліматизації і селекції, почали виходити „Труди Інституту зоології”. До 1970 р. О. П. Маркевич займав посаду завідуючого відділом паразитології.

Олександр Прокопович Маркевич – Заслужений діяч науки, Лауреат Державної премії УРСР. Він був членом Академії зоології Індії, почесним членом ряду паразитологічних товариств різних країн, нагороджений багатьма орденами і медалями.