 |
 |
||||||||||
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
|
 |
ВІДДІЛ ЕВОЛЮЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНИХ ОСНОВ СИСТЕМАТИКИТемаГенетичні основи систематики та еволюції, зміни біорізноманіття, що актуальні для збереження і раціонального використання ресурсів тваринного світу. Історія і напрями діяльностіВідділ заснований 01.02.2000 р. за ініціативою І. А. Акімова. Завідувачем відділу було призначено провідного наукового співробітника, доктора біологічних наук С.В. Межжеріна. Першопочаткове завдання – організація та проведення еволюційно-генетичних досліджень тварин на рівні молекулярних і генних маркерів у межах планової теми Інституту. У подальшому поле досліджень було розширено. Зараз головними напрямами слід вважати: питання еволюційної філогенетики і систематики; дослідження гібридизації, партеногенезу та агамії ї їх еволюційні наслідки; ГІС-моделювання видових ареалів та зон гібридизації в контексті екологічної ніші і глобальних кліматичних змін; аналіз трансформацій гібридних комплексів в ситуації генетичної нестабільності у просторі і часі. Головні результатиТаксономічна ревізія палеарктичних мишей роду Apodemus (Межжерін С.В.). Опис трьох нових для науки видів (Apodemus hyrcanicus Vorontsov, Boyeskorov & Mezhzherin, 1992, Pelophylax terentievi (Mezhzherin, 1992), Bufo shaartusiensis Pisanets, Mezhzherin et Szczerbak, 1996); докази видового статусу низки підвидів мишей (Apodemus), полівок (Microtus, Arvicola) та круглоголовок (Phrynocephalus) (Межжерін С.В.). Аналіз просторово-часової структури гібридних комплексів зелених жаб Pelophylax esculentus та гібридної зони Bombina bombina – B. variegata в межах України з використанням генних та ДНК-маркерів (Межжерін С.В., Морозов-Леонов С.Ю., Янчуков О. В.). Виявлення факту і опис зон генетичної нестабільності у формі: поліклонової гіперваріабельності у партеногенетичних дощових червів (Lumbricidae) та триплоїдного карася Сarassius gibelio; вибухоподібного підвищення рівня мутабільності у клонових щипівок Cobitis elongatoides – taenia – tanaitica в умовах забруднення; масової інтрогресії ядерних генів у зелених жаб Rana esculenta complex (Межжерін С.В., Жалай О.І., Кокодій С.В., Морозов-Леонов С.Ю., Ростовська О.В., Циба А.О.). Докази рівного репродуктивного потенціалу амфіміктичних і споріднених партеногенетичних видів (Межжерін С.В., Кокодій С.В., Ростовська О.В., Циба А.О., Салій Т.В.). Відкриття криптичної експансії у клонових щипівок (Межжерін С.В., Циба А.О.). Доказ зв’язку між характером мутаційного процесу і інтенсивністю індивідуального метаболізму у ссавців та птахів (Межжерін С.В. Морозов-Леонов С.Ю.). Розробка концепцій генетичного вітру в Палеарктиці та генетичної спеціалізації як фактора еволюції. Розробка засад ГІС-прогнозу поширення інвазивних видів, зокрема тих, що є переносниками патогенів (Титар В. М., Козиненко І.І.). Філогенетична та філогеографічна ревізія родів ховрахів Spermophilus та мишівок Sicista на підставі ДНК- маркерів (Русін М. Ю.). Ревізія стану та оцінка динаміки тваринних ресурсів України за останні 100 років (Межжерін С.В.). ПублікаціїДев’ять монографій, 11 підручників і посібників з грифом МОН, 438 статтей, з яких 143 у журналах, що представлені у базі Scopus. Кадровий складЗа час існування у відділі працювали 22 співробітника: 19 науковців з науковим ступенем і три інженери вищої категорії. Зараз у відділі працюють два доктори, сім кандидатів наук, один доктор філософії та один провідний інженер, що виконують 12 наукових розділів. Три співробітники (Ткаченко В.О., Ісаєва Н.М., Заводнікова Н.С.) вийшли на пенсію, двоє (Дзеверін І.І., Гхазалі М.А.) перейшли до відділу еволюційної морфології, двоє (Лашкова О. І., Федоренко Л.В.) працюють в інших установах України, а Березовська О.П, Янчуков В.О., працюють за кордоном. На жаль Г. І. Алексеєва (1949-2007 рр.) та В. Б. Шуваліков (1950 – 2022 рр.) пішли від нас. Підготовка наукових кадрівВсього з урахуванням аспірантів та пошукачів інших відділів та установ, наукове керівництво яких здійснювалося у відділі, було захищено 27 кандидатських дисертацій. В межах відділу підготовлені та захищені дві докторських дисертації, ще дві докторські дисертації були захищені докторантами Житомирського держуніверситету, науковим консультантом яких був С. В. Межжерін. 
Захищені дисертації:
Докторські: 1. Дзеверін І.І. Механізми трансформації структур черепа в еволюції нічниць та споріднених груп гладконосих рукокрилих. (2012). 2. Гарбар О.В. Гібридизаційні явища та їх еволюційне значення на прикладі дощових червів та легеневих молюсків. (2012). 3. Янович Л.М. Перлівницеві Unionidae Rafinesque, 1820 (Bivalvia) в сучасних екологічних умовах України (стан популяцій, особливості статевої структури і розмноження, біоценотичні зв’зки та фауна). (2013). 4. Морозов-Леонов С.Ю. Гібридизація амфібій: структура популяцій, еволюційні наслідки, статус гібридних біотипів. (2014).
Кандидатські: 1. Морозов-Леонов С. Ю. Генетичні процеси в гібридних популяціях зелених жаб Rana esculenta L. complex України. (1998). 2. Янчуков О. В. Структура гібридної зони між Bombina bombina і Bombina variegata (Anura, Discoglossidae) в Прикарпатті України. (2002). 3. Некрасова О. Д. Структура популяцій і гібридизація зелених жаб Rana esculenta complex урбанізованих територій Середнього Придніпров’я. (2002). 4. Лашкова О. І. Лісові миші, Sylvaemus (Muridae) фауни України: поширення, морфометрична мінливість та ідентифікація. (2003). 5. Лисецька Т. Ю. Структура комплексу щипівок родів Cobitis і Sabanejewia (Cypriniformes: Cobitidae) басейну Середнього Дніпра та р. Сіверський Донець. (2004). 6. Куртяк Ф. Ф. Амфібії рівнинного Закарпаття: стан фауни та аналіз проблемних груп. (2004). 7. Федоренко Л.В. Систематична, біологічна, морфологічна та генетична структура оселедців роду Alosa (Clupereiformes, Alosinae) р. Дунай. (2006). 8. Жалай О. І. Імуногенетичний аналіз особливостей гібридних популяцій зелених жаб комплексу Rana esculenta фауни України. (2007). 9. Власенко Р. П. Систематика дощових червів роду Aporrectodea (Oligochaeta, Lumbricidae) фауни України: біохіміко-генетичний, каріологічний та морфологічний підходи. (2008). 10. Павленко Л. І. Генетична структура та гібридизація диплоїдно-поліплоїдних щипівок роду Cobitis (Cypriniformes: Cobitidae) в Україні. (2008). 11. Кокодій С. В. Природна гібридизація золотого карася Carassius carassius (L., 1758) зі сріблястим C. auratus (L., 1758) s. lato в басейні Дніпра. (2010). 12. Ґхазалі М. А. Одонтометрична мінливість нічниць, Myotis (Chiroptera, Vespertilionidae), фауни України: еволюційні, функціональні, екологічні аспекти. (2010 р.). 13. Соболенко Л. Ю. Амфібії та рептилії Західного Поділля: фауна, екологія і поширення видів. (2010). 14. Ростовська О. В. Географічні закономерності змін структури поселень гібридних зелених жаб Pelophylax esculentus complex (Linnaeus, 1758) в межах України. (2011). 15. Васильєва Л. А. Перлівницеві Unionidae (Bivalvia) фауни України: алозимна й морфологічна мінливість та статева структура. (2011). 16. Коцюба І. Ю. Структура популяцій масових диплоїдних і поліплоїдних партеногенетичних дощових червів (Oligochaeta, Lumbricidae) в межах України. (2011). 17. Коршунова О. Д. Аловидова структура і інтрогресивна гібридизація у ставковика великого Lymnaea stagnalis (Linnaeus, 1758) s. lato (Gastropoda, Pulmonata) в межах України. (2012). 18. Верлатий Д. Б. Прісноводні і прохідні риби Нижньодніпровского басейну: видовий склад, чисельність та зміни структури популяцій промислових видів. (2012). 19. Куліш А. В. Структура і динаміка поселень карасів (Сarassius Jarocki, 1822) водойм Східної України. (2013). 20. Русін М. Ю. Рідкісні та зникаючі види гризунів степової зони Східної України. (2013). 21. Костюк В. С. Генетична і морфологічна мінливість, видовий склад прісноводних раків Аstacidae Latreille, 1802-1803 фауни України. (2013). 22. Циба А.О. Сучасна іхтіофауна річки Стугна, як віддзеркалення стану рибного населення малих річок басейну Середнього Дніпра. (2014). 23. Андрійчук Т.В. Мінливість та статева структура двох видів калюжниць Viviparus viviparus (Linnaeus, 1758) і Viviparus contectus (Millet, 1813) (Gastropoda, Viviparidae) у межах України: порівняльний аналіз. (2015). 24. Пухтаєвич П.П. Каріотипова мінливість і структура диплоїдно-поліплоїдних гібридних комплексів риб родів Сarassius Nilsson, 1832 та Сobitis Linnaeus, 1758 Правобережного Українського Полісся. (2016). 25. Рашевська Г.В. Гризуни зональних ландшафтів Правобережного Степу України: видовий склад поширення і чисельність. (2018). 26. Салій Т.В. Порівняльний аналіз аборигенної (Сobitis taenia) та інвазійної (С. eleongatoides — taenia — tanaitica) форм щипівок (Cypriniformes, Cobitidae) в Дніпровському басейні: порівняльний аналіз за низкою адаптивних ознак. (2019). 27. Улюра Є.М. Фауністичні комплекси наземних хребетних відвалів гірничовидобувної промисловості Донбасу: структура, формування та моделювання. (2021). 28. Чайка Ю.Ю. Географічний партеногенез та особливості репродукції диплоїдного Aporrectodea. caliginosa та триплоїдного Aporrectodea trapezoides орних червив (Lumbricidae). (Захист в 2024 р.).
Доктори філософії Терещенко В.О. Таксономічна ієрархія, генетична диференціація і особливості молекулярної еволюції в підродині Murinae Палеарктики. (2023).
Наші дисертантиМайбутні доктори наукНекрасова О.Д. «Динаміка ареалів та чисельності земноводних та плазунів України за умов кліматичних змін та вираженого антропогенного впливу». Милобог Ю.В. «Фауна, зміни чисельності та прогнозування змін ареалів птахів ряду Соколоподібних (Falconiformes) Понтокаспійського регіону степової зони Європи». Смаголь В.М. «Сучасний стан та шляхи оптимізації ресурсів ратичних в Україні».
Майбутні доктори філософії:Голодрига С.Є. «Особливості таксономічної диференціації та молекулярної еволюції птахів та ссавців на прикладі гена cytb». Козлов Є.В. «Закономірності формування ареалів палеарктичних несинантропних мишачих (Murinae) Палеарктики на основі ГІС-моделювання екологічної ніші».
Контакти завідувача: smezhzherin@gmail.com; 063-263-66-63 Співробітники відділу:
|
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, 2004-2024 |
