|
Акімов Ігор АндрійовичНародився у 1937 р. в м. Києві, закінчив Київський державний університет (1960), захистив кандидатську (1965), докторську (1979) дисертації, професор зоології (1987), член-кореспондент НАН України за спеціальністю зоологія безхребетних (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1997 р.), директор Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України з 1987 р. Зоолог широкого профілю, спеціаліст з багатьох напрямків фундаментальної та прикладної акарології, еволюційної і функціональної морфології, екології та еволюції тварин і зоопаразитології. Має понад 170 публікаціях, серед яких 5 монографій, що об’єднані у циклі „Біологічні особливості практично важливих груп кліщів”, в якому було розроблено і обґрунтовано концепцію еволюційної і адаптивної тотожності функціональних ефектів, що виникають на різній морфологічній основі і при різних модусах органогенезу. В аспекті цієї концепції було побудовано ієрархію рівнів адаптацій у відповідності до різних таксономічних рангів. Дав еколого-фізіологічне обгрунтування напрямків еволюції різних систем органів акароїдних кліщів і показав еколого-фізіологічні основи шкодочинності цих членистоногих. Ці розробки з питань функціональної та еволюційної морфології відбиті у циклі статей і монографії "Біологічні основи шкодочинності акароїдних кліщів” (1985 р.). Вивчення біологічних особливостей хижих, паразитичних і рослиноїдних кліщів дозволило І.А. Акімову разом із своїми учнями на основі принципу спільного використання слабо конкуруючих через відмінність життєвих стратегій (К- та R- стратегії) двох видів хижаків проти одного виду шкідника обґрунтувати принципи добору і застосування перспективних для біологічного методу захисту рослин кліщів-акарифагів. Результати цих теоретичних розробок і їх практичного втілення відображені в циклі статей, практичних рекомендацій і двох монографіях "Хижі і паразитичні кліщі-хейлетиди” (1990 р.) і "Хижі кліщі в закритому грунті” (1991 р.). На прикладі дослідження кліща варроа – збудника небезпечного паразитарного захворювання бджіл - варроозу, поширення якого набуло характеру панзоотії, був вперше використаний комплексний системний підхід, що дозволило вивчити такі загальнозоологічні проблеми як механізми подолання шкідливого впливу інбридингу, сезонний поліморфізм, мінливість і його значення як мобілізаційного резерву виду тощо. Результати цих фундаментальних і прикладних зоологічних досліджень відображені в циклі статей, монографії "Кліщ варроа – збудник варроозу бджіл” (1988 р.), перекладену на англійську мову, та монографії "Бджолиний кліщ Varroa jacobsoni” (1993 р.), що стала енциклопедією із проблеми вар роозу і охоплює усі аспекти біології збудника цієї хвороби. В останні роки разом із своїми учнями працює над теоретичними і прикладними проблемами загальної зоології і акарології. Організатор лабораторії акарології (1968 р.), що дала початок цілому напряму зоологічних досліджень і виросла у відділ, який став одним із загальновизнаних центрів акарологічних досліджень, головний редактор журналу "Вестник зоологии”, очолює або обраний членом багатьох наукових рад і товариств, бере участь в роботі оргкомітетів і комісій Національної академії наук і міжнародних наукових організацій. Підготував два доктори і 15 кандидатів наук, співробітничає із вузами як викладач, науковий керівник і куратор науково-учбової лабораторії екології, очолює Київське товариство охорони природи.
|
|||||||||||||||
Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, 2004-2009 З питань дизайну та інформації на сайті звертайтеся до адміністратора: rhabdiasizan.kiev.ua |