ПАМ’ЯТІ ІГОРЯ АНДРІЙОВИЧА АКІМОВА

1937 - 2021

7 квітня 2021 року на 84 році життя від нас пішов Ігор Андрійович Акімов, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук, заслужений діяч науки і техніки. Ігор Андрійович — зоолог-енциклопедист, спеціаліст з багатьох напрямків акарології, еволюційної і функціональної морфології, екології та еволюції тварин і паразитології. Від 1987 року він — директор Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України.

Ігор Андрійович був членом Бюро Відділення загальної біології (ВЗБ) НАН України, головним редактором журналу «Вестник зоологии», а зараз “Zoodiversity”, головою Наукової ради з проблем заповідної справи і діяльності заповідників при ВЗБ НАН України, заступником голови Національної комісії з питань Червоної книги України, головою двох наукових рад, президентом Українського наукового товариства паразитологів, віцепрезидентом Українського ентомологічного товариства і головою секції акарології цього товариства. Багато років він був головою Київського товариства охорони природи.

Ігор Андрійович — засновник лабораторії акарології, що започаткувала новий напрям зоологічних досліджень і виросла у відділ, який став одним із загальновизнаних центрів акарологічних досліджень у Європі. Він автор понад 250 наукових публікацій, серед яких 5 монографій. І. А. Акімов виховав більше 25 учнів.

Ігор Андрійович Акімов народився 19 липня 1937 р. у Києві в сім’ї вчителів. Захоплення живою природою почалося у майбутнього вченого-зоолога ще в дитинстві, і він проніс його через усе життя, пройшовши шлях від юного натураліста до вченого, членакореспондента і директора Інституту зоології НАН України. Син Андрія Кузьмича і Людмили Йосипівни Акімових сприймав тваринний світ як диво, весь час намагаючись заселити ним квартиру. Батьки мудро підтримували захоплення хлопця, і невдовзі він став членом зоологічного гуртка Республіканської станції юних натуралістів, що на вул. Вишгородській, 19 (тепер — Еколого-натуралістичний центр). Можна лише уявити захват хлопця, коли він під час літньої практики вперше побував у наметовому таборі. Станція, як потім і Палац піонерів, були не тільки центрами позашкільного виховання учнів, а й справжніми кузнями майбутніх кадрів біологів-науковців і педагогів. Її вихованцями були професори М.А. Воїнственський, Л.О. Смогоржевський, Л.О. Смогоржевська, В.П. Шарпило та багато інших відомих зоологів. Можна навіть говорити про кілька поколінь українських біологів, які вийшли з цих закладів. Керівники гуртків станції підтримували і спрямовували потяг своїх вихованців до дослідницької роботи. У 1954 р. деякі з них стали учасниками Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. Їхні експонати були виставлені у павільйоні юних натуралістів і їм, у тому числі й дев’ятикласнику Ігорю Акімову, на виставці у Москві вручили медалі учасників ВДНГ СРСР. Майбутнє було визначене, і в 1955 р. успішний випускник середньої школи № 25 вступає на біофак Київського державного університету. Мрія здійснилася. Його вчителями стали відомі українські зоологи — академік О.П. Маркевич, професори О.П. Кришталь і Б.М. Мазурмович, які назавжди прищепили йому любов до самостійного мислення. Вміння знаходити причини й наслідки явищ і подій, започатковані ще в юнацькі роки вихованням на Станції, стали завдяки викладачам КДУ основою менталітету студента. Та не тільки це. Професор О.П. Кришталь всіляко заохочував ініціативу студентів, виховував відповідальність і практику керівництва. Саме він довірив студентові V курсу Ігорю Акімову очолити експедицію кафедри зоології безхребетних зі збору матеріалів для дисертантів-ентомологів і для своєї дипломної роботи з ектопаразитів птахів. Для хлопця це була важка, але корисна школа. Подальше навчання проходило в аспірантурі на кафедрі зоології безхребетних. Більшу частину аспірантського терміну молодий науковець жив і працював на навчальній базі в Канівському заповіднику, серед чудової природи Черкащини. Саме там остаточно сформувалися навички самостійної дослідницької роботи і наукового мислення, закладено основи майбутньої кандидатської дисертації. На базі під Каневом і в далеких експедиціях Ігор Андрійович усе більше набирався досвіду науковця й керівника. Це стало в пригоді після закінчення аспірантури, коли він упродовж 1963—1966 рр. працював старшим науковим співробітником у лабораторії арахно-ентомології Київського університету. Згодом Ігор Андрійович казав: «Університет допоміг мені здійснити мрію…». Лабораторія стала осередком молодих ентузіастів-дослідників. У різні часи в ній працювали майбутні відомі зоологи В.Г. Долін, Л.І. Францевич, Г.Й. Щербак, С.В. Кононова, В.М. Лоскот та ін. Спільно із своїми колегами і учнями І.А. Акімов пройшов десятки кілометрів дикими шляхами далекосхідної тайги, Забайкалля, українських і азійських степів. Через усе життя проніс він яскраві та гострі враження, відчуття єднання зі світом, легкість і свободу дихання, які залишилися від спілкування з природою.

Перша сходинка у визнанні вченого науковою спільнотою — захист кандидатської дисертації — була подолана ним у 1965 р., друга — захист докторської, — у 1979 р. У 1966 р. сталася ще одна знаменна подія — I.А. Акімов стає співробітником Інституту зоології АН України. Це був початок нового етапу його наукового життя, який відкрив нові можливості і широкі перспективи у вивченні тваринного світу та участі у творчому житті установи, адже протягом двох років він був ученим секретарем Інституту та спецради. За ініціативою Ігоря Андрійовича і як результат його організаційної наполегливості, в 1968 р. було створено лабораторію акарології. Це об’єднало творчі зусилля різних спеціалістів у рамках єдиного підрозділу і підвищило наукову віддачу колективу, що працював над дослідженням різних боків однієї проблеми. Згодом мету було досягнуто — лабораторія стала одним із загальновизнаних центрів акарологічних досліджень Європи. У 1978 р. лабораторію акарології було реорганізовано у самостійний відділ. Це дозволило ще більше розширити й поглибити дослідження різноманітних груп кліщів. І.А. Акімов брав активну участь у численних з’їздах, конференціях та симпозіумах з акарології, ентомології, паразитології, як вітчизняних, так і закордонних, де можна показати колегам свої досягнення, почути та обговорити нові думки, нові ідеї. У період становлення та розвитку лабораторії, а згодом і відділу, завдяки його зусиллям наукові досягнення українських акарологів ставали широко відомими. У відділі стажувалися колеги з Польщі, Чехії, Словаччини, Іспанії. Співробітники відділу, особливо молодь, у свою чергу, почали виїжджати до закордонних наукових центрів. Це створювало умови для проведення спільних досліджень, розробок і публікацій. Разом зі своїми колегами Ігор Андрійович продовжував і експедиційну діяльність як у межах України, так і поза нею, збираючи не лише колекційний матеріал на Далекому Сході, в Середній Азії та інших місцях колишнього СРСР, а й живих хижих кліщів, яких привозили для створення лабораторних культур і дослідження можливості використання цих акарифагів у біологічному методі боротьби зі шкідниками. Спільно із своїми колегами і учнями І.А. Акімов пройшов десятки кілометрів дикими шляхами далекосхідної тайги, Забайкалля, українських і азійських степів. Через усе життя проніс він яскраві та гострі враження, відчуття єднання зі світом, легкість і свободу дихання, які залишилися від спілкування з природою, сформувавши особливий, природничий світогляд Ігоря Андрійовича.

Знаменною подією у його житті стала участь у 1981 р. в багатомісячному 24-му рейсі науково-дослідного судна «Академік Вернадський» у тропічній і субтропічній зонах Індійського океану, організованому НАН України. Учасники цієї комплексної експедиції, що зібрала величезний цінний науковий матеріал, жартома називали її «рейсом на кораблі «Бігль», натякаючи на знамениту мандрівку Ч. Дарвіна. За півроку вони побували в Кенії (м. Момбаса), на Сейшелах (о-ви Праслін та Мае), о. Маврикій, Шрі-Ланка, Східне узбережжя Індостану, о. Мадагаскар, Мальдивські о-ви, Сінгапур, о. Сокотра (Йемен). Це був надзвичайний і незабутній досвід біолога-натураліста.
За багато років ним спільно з учнями було створено значний доробок праць з питань функціональної та еволюційної морфології ряду груп кліщів, деяких теоретичних питань з проблем захисту рослин від шкідників, епізоотичних та епідеміологічних проблем. Як людина, що звикла працювати з колективом, професор І.А. Акімов охоче передавав молодим науковцям свій багатий науковий і методологічний досвід, накопичений за роки плідної творчої праці. Співпрацюючи з вишами Ігор Андрійович безпосередньо впливав на якість процесу підготовки молодих фахівців, спрямовав їхній інтерес.

У вирі щоденних організаційних справ Ігор Андрійович завжди знаходив час для наукової роботи над теоретичними і прикладними проблемами зоології та акарології. За матеріалами досліджень він опублікував майже 250 робіт, серед яких 7 монографій, об’єднаних у циклі «Біологічні особливості практично важливих груп кліщів». Уперше ним було виконано поглиблене обґрунтування еколого-фізіологічного напряму в еволюції систем органів акароїдних кліщів і на цій основі описано еколого-фізіологічні основи їхньої шкодочинності. За багато років ним спільно з учнями було створено значний доробок праць з питань функціональної та еволюційної морфології ряду груп кліщів, деяких теоретичних питань з проблем захисту рослин від шкідників, епізоотичних та епідеміологічних проблем, зокрема, поширення вароозу бджіл та хвороби Лайма. Останні роки життя Ігор Андрійович очолював проект цільової комплексної міждисциплінарної програми НАН України з ідентифікації за допомогою біотехнологій молекулярних маркерів небезпечних для людини та тварин нематод трихінел та їх картографування в Україні. Як людина, що звикла працювати з колективом, професор І.А. Акімов охоче передавав молодим науковцям свій багатий науковий і методологічний досвід, накопичений за роки плідної творчої праці. Він підготував двох докторів і 24 кандидатів наук. Співпрацюючи з вишами як викладач, науковий керівник і куратор науково-навчальної лабораторії екології Ігор Андрійович безпосередньо впливав на якість процесу підготовки молодих фахівців, спрямовував їхній інтерес до вивчення актуальних питань сучасного стану довкілля та відбирав найперспективніших з них для наукової роботи. Посада директора і наукового керівника Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, яку Ігор Андрійович обіймав понад 30 років, не зіпсувала цю інтелігентну і мудру людину. Це були нелегкі часи для науки, і в тому, що Інститут не зник з наукової карти світу, а вижив і набрав міцності, неабияка його заслуга. На посту директора Ігор Андрійович приділяв багато уваги розвитку як традиційних, так і новітніх напрямів у зоології, вирішенню нагальних природоохоронних проблем. Одним із головних завдань директора він вважав всебічне спрямування зусиль на підтримання високого рівня досліджень в Інституті. Очолюючи загальноінститутські проекти з проблем моніторингу та раціонального використання ресурсів тваринного світу в умовах інтенсивного природокористування, Червоної книги України, збереження біорізноманіття та заповідної справи, І.А. Акімов висунув низку важливих ідей щодо включення режимних територій до мережі заповідних земель, природоохоронної конверсії військових полігонів тощо. Під його керівництвом та за його ініціативою в Інституті почали розбудовуватися наукові фондові колекції, які згодом стали частиною національного надбання країни. Новий науковий напрям — палеоентомологія, започаткований в Інституті в 2000 р. на основі вивчення інклюзів рівненського янтарю, виявився дуже перспективним і наразі досяг світового визнання. Як фахівець і експерт він брав активну участь у законотворчій діяльності. У 1990 р. І.А. Акімова було обрано членом-кореспондентом НАН України, а в 1997 р. він став заслуженим діячем науки і техніки України.

Як головний редактор журналу «Вестник зоологии», зараз “Zoodiversity”, І.А. Акімов доклав багато зусиль для підвищення рівня цього видання, популярного сьогодні не тільки серед вітчизняних зоологів, і навіть і придумав його нову назву.

Дуже боляче говорити. Світла пам’ять Вчителю. Пухом йому земля. Він назавжди залишиться з нами в стінах рідного Інституту.